гобелен
ГОБЕЛЕ́Н, а, ч.
Килим із художньо витканою картиною, зображенням.
Кістлявий ніс його [короля] різко вирізьблюється на тлі похмурих гобеленів (З. Тулуб);
– Що ото таке? Лукина звела очі. – Рядно... заткане квітами і звірами .. Пан засміявся. – Молодець. Гобелен називається. Вісім років його ткали (Ю. Мушкетик);
Гобелен відрізняється від гладкого килима наявністю ланцюжків, що звисають на зворотній стороні тканини в місцях стику фарб (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Острів простелився на морі, як старий гобелен (М. Коцюбинський);
// Килим із вишитою картиною.
Полтавчанки і киянки вишивають гобелен (М. Рильський);
// Цупка декоративна тканина з тканим візерунком.
Гобелен широко використовують як елітну оббивну тканину для меблів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)