гойність

ГО́ЙНІСТЬ, ності, ж., розм.

Властивість за знач. го́йний².

Коли вже деякі кланяються перед батьком за його широку гойність і благородність душі, то, певно, – ще більше матері за її характерність і працьовитість (О. Кобилянська);

Ясоневе обличчя зачервоніється й засяє радістю: – Най же й на рік прийдешній з-поза гойності хліба мене не побачите!.. (Н. Королева).

Значення в інших словниках

1. гойність — го́йність іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гойність — Го́йність. Щедрість, витратність, марнотратство. Другий гріх наш, хоч і не так страшний, але все-таки неменьше погубний для нас, то наша безгранична гойність. Коли всі народи [...  Українська літературна мова на Буковині
3. гойність — -ності, ж., розм. Абстр. ім. до гойний II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гойність — БАГА́ТСТВО (зовнішня пишна краса, ошатність оздоблення і обстановки тощо), ГО́ЙНІСТЬ розм., РО́ЗКІШ підсил., ПИ́ШНІСТЬ підсил., ПИШНО́ТА підсил.; БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ПОМПЕ́ЗНІСТЬ (пишність, розрахована на ефект).  Словник синонімів української мови
5. гойність — ГО́ЙНІСТЬ, ності, ж., розм. Абстр. ім. до го́йний². Коли вже деякі кланяються перед батьком за його широку гойність і благородність душі, то, певно, — ще більше матері за її характерність і працьовитість (Коб., III, 1956, 53).  Словник української мови в 11 томах