гоноритися
ГОНОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок.
Гордитися (у 1 знач.).
– Лукіяниха ще гонориться, що таку полетущу [моторну] доньку має (Н. Кобринська);
Королі завжди гоноряться тим, що вони – королі, усе можуть, проте нічого не вміють (з публіц. літ.);
Лукава й безсоромна жiнка, коли ображають її, бiситься, приголублять – гонориться (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)