гонорний
ГОНО́РНИЙ, а, е, діал.
Який має гонор.
Іваниха – була то жінка гонорна, великого роду (Н. Кобринська);
Чемна, але дуже гонорна, – докторова, не моя жінка. Вона в місті для бідних працює. Філантропка (Б. Лепкий);
Знав, що Марія роботяща та не гонорна і – рішився [женитися] (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)