горбатити
ГОРБА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, недок., кого, що, рідко.
Те саме, що го́рбити.
Алієв горбатить гострі кістляві плечі (О. Донченко);
Щось притискає Назара до землі, горбатить, робить маленькою комахою, скромним гвинтиком (С. Процюк);
* Образно. Продерте небо – до зірок Кривою райдугою тіл Хребет горбатить Нагасакі (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)