горбач
ГОРБА́Ч, а́, ч.
1. розм. Те саме, що горба́нь.
Одна мати не бачила цього, і їй каліка-горбач був кращий над усіх красенів на світі (Дніпрова Чайка).
2. Вид рубанка.
Горбач – це звичайний рубанок з угнутою або опуклою підошвою (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)