горбач
ГОРБА́Ч, а́, ч.
1. розм. Те саме, що горба́нь.
Одна мати не бачила цього, і їй каліка-горбач був кращий над усіх красенів на світі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 65).
2. Рубанок з угнутою або опуклою підошвою колодки.
Словник української мови (СУМ-11)