горластий
ГОРЛА́СТИЙ, а, е, розм.
Який має гучний голос.
Його очі знай бігали то поза вікном, де горластий півень несамовито голосив на увесь двір, то по хаті... (Панас Мирний);
– Вилупляться вони [пташенята], і зозуленя між ними, горласте та люте (А. Хижняк);
Хлопець радів, прокидаючись од співу горластого півня (Є. Доломан);
// Який любить голосно поговорити, посперечатися на повний голос; крикливий.
Вони [купе] були заселені експансивними і горластими мешканцями різного віку й статі (І. Багряний);
– Повинна зайти [Річинська] до мене й порадитись, бо інакше заклюють її ті горласті баби (Ірина Вільде);
Гарасим Теличко, маленький, забіякуватий, горластий, належав до тих людей, з якими Сагайда мав певне коло своїх солдатських секретів (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)