гострішати
ГОСТРІ́ШАТИ, аю, аєш, недок.
Ставати гострішим.
– Соли картоплю! Хлопець послухався і відчув, як смак гострішає (В. Барка);
Нове почуття обгортає Корольова, і відчуває він, як гострішає його злість, як затьмарюється ревнощами розум (А. Шиян);
Поросле щетиною обличчя з випертими вилицями гострішає, робиться нещадним і лютим (Григорій Тютюнник);
Вона [скеля] нагадувала середньовічний замок, похмуру кам'яницю, яка, гострішаючи догори, утворювала там щось подібне до вежі (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)