граф
ГРАФ¹, а, ч.
У Західній Європі і царській Росії – дворянський титул (середній між князем і бароном), а також особа, що має цей титул.
[Подорожній:] Тут не довго помилитись, стільки тут графів, баронів та всякого панства (Леся Українка);
Ліс і клапоть землі належав колись старому графові (М. Івченко);
Спав граф спокійно, як у власному палаці після щасливого полювання (П. Кочура).
ГРАФ², а, ч., спец.
Математична модель об'єктів довільної природи, яка є сукупністю точок та відрізків, що їх з'єднують.
З погляду математики траса спуску з гори – не що інше, як звичайний граф (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Біхромати́чний граф, мат. – граф з хроматичним числом, що дорівнює двом.
Планарний граф є біхроматичним тоді і тільки тоді, коли степені всіх його граней парні (з навч. літ.);
(2) Орієнто́ваний граф, мат. – граф, дугам якого надано напрямок.
Як і звичайний граф, орієнтований граф може бути заданий переліком елементів скінченних множин, діаграмою або за допомогою матриць (з навч. літ.);
(3) Плана́рний (пло́ский) граф, мат. – граф, що може бути зображений на площині без перетину дуг.
Про планарні графи кажуть, що вони укладаються на площині або мають плоске укладання (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)