гіллячко

ГІ́ЛЛЯЧКО, а, с.

1. збірн. Зменш. до гі́лля́.

– А як ось тут гарно!.. гіллячко... сонечко в дірочки... мережечки... ну й гарно! (А. Тесленко);

Тимоха майже щодня буває в сосні – то гіллячко збирає, то шишки (Григорій Тютюнник);

Забажає – і багаттячко розведе, сяде біля нього, сухий бурелом підкидатиме, гіллячко, лісове сміттячко, опале листячко (із журн.);

Стовбур у деревця складався з двох стовбурців, переплетених, наче мотузка. А коли гіллячко випустило листочки, виявилося, що це ростуть яблунька та груша (із журн.).

2. етн. Те саме, що гільце́.

Ой, час-пора молоденькій Та гіллячко звить! (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. гіллячко — гі́ллячко іменник середнього роду гілля; гільце  Орфографічний словник української мови
2. гіллячко — -а, с., етн. Те саме, що гільце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гіллячко — ГІ́ЛЛЯЧКО, а, с., етн. Те саме, що гільце́. Ой ішли дівчата, співали, Гіллячко у лузі ламали (Забашта, Квіт… 1960, 108).  Словник української мови в 11 томах
4. гіллячко — Гіллячко, -ка с. ум. отъ ii. гілля.  Словник української мови Грінченка