діастаз
ДІАСТА́З², у, ч., мед.
Розходження прямих м'язів живота, викликане тиском на сполучну тканину, яка з'єднує ці м'язи.
Розвитку діастазу сприяють стани, пов'язані з підвищенням внутрішньочеревного тиску (сильний або тривалий кашель, робота, пов'язана з підняттям великої ваги, фізичним напруженням, інтенсивні заняття спортом та ін.) (з наук.-попул. літ.);
У жінок діастаз найчастіше буває викликаний вагітністю (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)