епікантус
ЕПІКА́НТУС, а, ч., анат.
Особлива складка у внутрішньому куті ока людини, що утворюється шкірою верхньої повіки і прикриває слізний горбок.
Із віком у дітей епікантус меншає або зовсім зникає, коли спинка носа піднімається (з наук.-попул. літ.);
Епікантус також називають “монгольською складкою”, оскільки це одна з ознак, характерних для монголоїдної раси (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)