епікантус

епіка́нтус

-а, ч.

Особлива складка у внутрішнього кута ока людини, що утворена шкірою верхньої повіки і прикриває слізний горбок; монгольська складка. Характерний для монголоїдної та деяких груп негроїдних рас.

Значення в інших словниках

1. епікантус — епіка́нтус іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. епікантус — ЕПІКА́НТУС, а, ч., анат. Особлива складка у внутрішньому куті ока людини, що утворюється шкірою верхньої повіки і прикриває слізний горбок. Із віком у дітей епікантус меншає або зовсім зникає, коли спинка носа піднімається (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. епікантус — Шкірна складка біля внутрішнього куточка ока, утворена шкірою верхньої повіки; справляє враження косої щілини, зустрічається у представників монголоїдної раси.  Універсальний словник-енциклопедія