злучення

ЗЛУ́ЧЕННЯ, я, с.

1. заст., зах. Дія за знач. злучи́ти 1 і злучи́тися 1.

– Ця мелодія – це вона. Це вона, ця жінка, яку я тут так несподівано зустрів, кохання до якої визначило злучення цієї музичної теми (В. Домонтович);

Аналіз документальних матеріалів свідчить про те, що на місцях абсолютна більшість народних зборів ухвалювала рішення про злучення Закарпаття з Україною (з наук. літ.).

2. Дія за знач. злучи́ти 2 і злучи́тися 2.

Злучення кролів організовують тільки в клітках самців (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. злучення — -я, с. Дія за знач. злучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. злучення — Злу́чення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. злучення — Злучення, -ня с. Соединеніе. Злучення України з Москвою. Левиц. І. (Правда, 1868, 448).  Словник української мови Грінченка