кахексія
КАХЕКСІ́Я, ї, ж., вет., мед.
Крайній ступінь загального виснаження організму з різким схудненням, недокрів'ям, знесиленням та атрофією багатьох органів.
Голодування, тривале неповноцінне харчування, кахексія призводять до порушень діяльності серця, які супроводжуються зменшенням маси міокарда (з навч. літ.);
Не можна застосовувати гальванічний струм, якщо у пацієнта виражена кахексія (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)