квапно

КВА́ПНО, розм.

Присл. до квапни́й 1.

Все це вона говорила байдужно, квапно, монотонно, мов пересипувала щось з одної руки в другу (О. Кобилянська);

Щоб уникнути небажаної розмови, Грабовський встав і квапно почав одягатися (М. Сиротюк);

Квапно відстебнув [Рязанов] від паска вибухівку, дістав з гумового мішечка підривний патрон (В. Логвиненко);

// у знач. пред.

Молодиці квапно було, бо маленька дитина вдома лишилась (Н. Кобринська).

Значення в інших словниках

1. квапно — квапно: поспѣшно: квапно міні дієся: спѣшу [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. квапно — ква́пно прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
3. квапно — див. швидко  Словник синонімів Вусика
4. квапно — розм. Присл. до квапний 1). || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. квапно — КВА́ПНО, розм. Присл. до квапни́й 1. Все це вона говорила байдужно, квапно, монотонно, мов пересипувала щось з одної [однієї] руки в другу (Коб.  Словник української мови в 11 томах
6. квапно — Ква́пно нар. 1) Спѣшно. мені ква́пно. Я спѣшу. Так тото мені квапно діялося. Федьк. 2) Соблазнительно.  Словник української мови Грінченка