кирпань
КИРПА́НЬ, я́, ч., фам.
Людина з коротким, задертим догори носом.
При сплеску полум'я Єлька встигла загледіти, що один із прибульців був моложавий кирпань, вирлоокий, вдачі, видно, веселої (О. Гончар);
Кирпань, який, збентежений судьбою, Щось каже духу з добрістю в лиці, Вмираючи, лілеї вкрив ганьбою (Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте).
Словник української мови (СУМ-20)