кирпатенький
КИРПА́ТЕНЬКИЙ, а, е.
Пестл. до кирпа́тий 1.
Моя он, бач, русява, що трошки кирпатенька, у свитi та рушником пiдперезана (Г. Квітка-Основ'яненко);
Рудий, кирпатенький селянин почував себе в незвичнiй обстановцi досить кепсько (Р. Андріяшик);
Гарненьке кирпатеньке личко зникає у вікні (Ю. Мушкетик);
У хлопчика була стрижена лобата голова з великими відстовбурченими вухами і кирпатеньким веснянкуватим носиком з широким переніссям (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)