кислючий
КИСЛЮ́ЧИЙ, а, е.
Дуже кислий (у 1 знач.).
– Ні, – каже [Лисичка], – нам не йде [виноград], Кислючий-прекислючий: Оскома нападе! (Л. Глібов);
В кожнім окопчику .. стояли казанки, наповнені цукром, з якого бійці готували собі цукряну саламаху, приправляючи її терпкими кислючими яблуками, щоб не нудило (О. Гончар);
Отамо штабель портвейну і рислінг на споді, кислючий, давно принесений, пляшки павутинням посивіли (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)