клеймований
КЛЕЙМО́ВАНИЙ, а, е, спец.
Дієпр. пас. до клеймува́ти.
Він сідає на обтесану підвалину і гладить рукою клеймований стовбур (М. Стельмах);
М'ясо повинне бути клеймоване, доброякісне, оброблене відповідно до технології (з мови документів);
Ювелірні вироби, клеймовані в золотниковій системі, зустрічаються в наш час і ціняться як антикварні (із журн.);
// клеймо́вано, безос. пред.
Пісну свинину було клеймовано ромбоподібним клеймом (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)