клеймований
клеймо́ваний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до клеймувати.
2》 у знач. прикм. Який має на собі клеймо.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиклеймо́ваний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до клеймувати.
2》 у знач. прикм. Який має на собі клеймо.
Великий тлумачний словник сучасної української мови