клеймований
КЛЕЙМО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до клеймува́ти.
2. у знач. прикм. Який має на собі клеймо.
Він сідає на обтесану підвалину і гладить рукою клеймований стовбур (Стельмах, На.. землі, 1949, 128);
Клеймовані товари.
Словник української мови (СУМ-11)