клейонка
КЛЕЙО́НКА, и, ж.
Тканина, покрита з одного або з обох боків особливою речовиною, що робить її водонепроникною; церата.
Плащем з клейонки обвернувся [Латин], Циновим ґудзем застебнувся, На голову взяв капелюх (І. Котляревський);
На столі, засланому новою білою клейонкою, стояв уже готовий обід (І. Сенченко);
Біля оббитих клейонкою дверей Шавловський пропустив Кардаша поперед себе (С. Журахович);
Молодесенька білява дівчина одвела його в кабінет лікаря, посадила на тапчан, укритий клейонкою (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)