клиння

КЛИ́ННЯ, я, с.

Збірн. до клин 1, 4.

– Теши, сину, ясенину, добре клиння буде (П. Чубинський);

Через місяць .. у них буде справжня горіхова олія! Великий дуб-прес накотили, прилаштували клиння, жаровню склепали (Іван Ле);

Ключами розгвинчують блоки, вибивають молотами клиння (О. Гончар);

Скільки сот запорожців, повернувши коней, клинням врізались у шведські ряди (Д. Мордовець);

* У порівн. А пісня розлетілася по світу, мов липове клиння (Р. Іваничук);

Уперлись погляди, як клиння, ніж ріже ніч і ріже крик (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. клиння — кли́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клиння — -я, с. Збірн. до клин 1), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клиння — Кли́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. клиння — КЛИ́ННЯ, я, с. Збірн. до клин 1, 4. — Теши, сину, ясенину, добре клиння буде (Чуб., V, 1874, 236); Через місяць.. у них буде справжня горіхова олія! Великий дуб-прес накотили, прилаштували клиння, жаровню склепали (Ле, Клен.  Словник української мови в 11 томах
5. клиння — Кли́ння, -ня с. соб. отъ клин. Рубай, сину, яворину, — добре клиння буде. Чуб. V. 883. Розлетілися, як липове клиння. Ном. № 1882. (Въ сорочці) з боків вшито клинє. Шух. І. 153. Вас. 155.  Словник української мови Грінченка