клокичка

КЛОКИ́ЧКА¹, и, ж.

Кущ або невелике дерево родини клокичкових.

Клокичка поширена в південній частині Середньої Європи, Середземномор'я, на Кавказі, а також у Малій Азії (з наук. літ.);

У Закавказзі бутони клокички разом із молодими пагінцями збирають і квасять із різноманітними приправами та спеціями (з наук.-попул. літ.);

Насіння клокички багате на олії й за смаковими якостями дуже схоже на фісташкове (з навч. літ.).

КЛОКИ́ЧКА², и, ж., діал.

Дерев'яний дзвіночок, який вішають худобі на шию, щоб тварина не загубилася.

По лісі калатають клокички – десь пасеться товар (Леся Українка);

Іде наша Лиска додому, рогами похитує, клокичкою торохтить (із журн.).

Значення в інших словниках

1. клокичка — див. дзвін  Словник синонімів Вусика
2. клокичка — -и, ж., діал. Дерев'яний дзвіночок, якого вішають худобі на шию, щоб не загубилася.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клокичка — Кущ або низеньке дерево; зона помірного клімату Євразії і Пн. Америки; 10 видів; плід — випуклий, із пергаментоподібними стінками, кошичок.  Універсальний словник-енциклопедія
4. клокичка — КЛОКИ́ЧКА, и, ж., діал. Дерев’яний дзвіночок, який вішають худобі на шию, щоб не загубилася. По лісі калатають клокички — десь пасеться товар (Л. Укр.,111,1952, 224).  Словник української мови в 11 томах