клятвений

КЛЯ́ТВЕНИЙ, а, е.

Стос. до клятви.

Я люблю тебе просто – отак, без надії, Без тужливих зітхань і без клятвених слів (В. Симоненко);

Носенко прожив у Полтаві три дні і дав клятвену обіцянку знову приїхати (Б. Левін);

Обмінявшись кров'ю, дружинники виповнили клятвені келихи янтарним вином і мовчки осушили їх, не проливши жодної краплі (Д. Міщенко);

Спізнав тоді князь усю велич душі дочки своєї, та не гадав, щоб так несхибно дотримала вона тих слів своїх клятвених (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. клятвений — кля́твений прикметник  Орфографічний словник української мови
2. клятвений — -а, -е. Стос. до клятви; присяжний, заприсягнений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клятвений — КЛЯ́ТВЕНИЙ, а, е. Стос. до клятви; присяжний, заприсягнений. Ти заслужив святе і чисте солдата Партії звання і, вірний клятвеному слову, кладеш Майбутнього будову (Уп., Вірші.., 1957, 69).  Словник української мови в 11 томах