клір
КЛІР, у, ч., рел.-церк.
Загальна назва служителів культу якої-небудь церкви; церковний причет (у 1 знач.).
[Ізоген:] До тебе ж я з проханням удаюся від себе і від кліру (Леся Українка);
Блукав [Турчиновський], співав на розмаїті гласи, Втішав дяків і католицький клір (М. Зеров);
Князь у супроводі бояр, єпископа та кліру рушив до широко розчинених дверей собору – відправляти урочистий молебень (В. Малик);
Серед духовенства нас також небагато, бо се особи публічні й над ними наглядає старший клір (Г. Пагутяк);
// Церковний хор.
Клір і півча проспівали: ''Хай буде так, хай буде так. Амінь! '' (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)