ковчег
КОВЧЕ́Г, а, ч.
1. бібл. Корабель, на якому врятувався від усесвітнього потопу Ной із родиною, взявши з собою по парі різних тварин.
І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчега, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Гей, Ноя нам треба з його ковчегом, Щоб вивіз нас з лиха та з горя (І. Франко);
Великий, обліплений різними прибудовами, з чорними сліпаками мовчазних вікон, він [дім] нагадує Ноїв ковчег (П. Колесник);
* Образно. В бункері було повно мешканців – дітей, жінок, старих. – Ноїв ковчег! – зауважив Хома, оглядаючи бункер хазяйським оком (О. Гончар);
* У порівн. У нашому славному місті спрадавна стоїть на майдані ковчегом рудим будинок цегляний (Л. Первомайський).
2. бібл. Окута золотом дерев'яна скриня, в якій зберігалися скрижалі із заповідями Мойсея.
При ковчезі заповітнім Танцював колись Давид; Танець був служінням Богу (Леся Українка);
// У християнстві – скринька для зберігання предметів, що стосуються обряду причастя; дарохранильниця.
Фельдкуратові треба було їхати ще .. за дароносицею, ковчегом і іншими потрібними для відправи речами (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
3. перен., ірон. Про громіздке, старомодне судно, екіпаж і т. ін.
Зачепивши отця Кирила за золотий ланцюг держаком весла, батько втяг його .. в свій ковчег до корів і овечок (О. Довженко);
Хвилі доньчиної легковажності заливали родинний корабель Кукуликів, перетворювали його з гордого лайнера на жалюгідний ковчег (П. Загребельний);
* У порівн. Пливе фортеця, як старий ковчег (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)