козирка

КОЗИ́РКА, и, ж., карт., розм.

Те саме, що ко́зир 1; козирна карта.

– Ну навіщо ви пішли козиркою, коли у вас є жировий король? Ви просто не вмієте грати! (Б. Антоненко-Давидович);

Суддя, що вдарити козиркою хотів, Піднявши карту, враз немов закаменів (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

Значення в інших словниках

1. козирка — кози́рка іменник жіночого роду козирна карта розм.  Орфографічний словник української мови
2. козирка — -и, ж., розм. Те саме, що козир 1); козирна карта.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козирка — КОЗИРО́К (щиток головного убору); ДАШО́К, КОЗИ́РКА розм. Ніна привіталася з шофером, який уважно поглянув на неї з-під великого козирка засмальцьованої кепки (О. Копиленко); На його місце став уже насурмлений солдат, тільки з половиною дашка на солдатському кашкеті (П. Панч).  Словник синонімів української мови
4. козирка — КОЗИ́РКА, и, ж., розм. Те саме, що ко́зир 1; козирна карта. Суддя, що вдарити козиркою хотів. Піднявши карту, враз немов закаменів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 82).  Словник української мови в 11 томах