колик
КО́ЛИК, а, ч., діал.
Кілок.
Далі завернув [ґазда] .. і виломив колик (І. Франко);
Теля .. скочило прямо на пліт і було би пробилося на колик (Л. Мартович);
Тепер козак взявся варити снідання. Вирубав між корчами над рікою три колики й застромив їх у землю так, що верхом вони сходилися. До цього вершка між коликами прив'язав мідяний казанок (А. Чайковський).
Словник української мови (СУМ-20)