колоратура
КОЛОРАТУ́РА, и, ж.
Прикрашування вокальної партії технічно складними, віртуозними пасажами, трелями, руладами і т. ін., а також здатність голосу виконувати їх.
Найчастіше колоратуру використовуєть у партіях для високих співацьких голосів, насамперед сопрано (з наук.-попул. літ.);
Веселі рулади жвавої колоратури заповнили кімнату (Ю. Смолич);
Мріяла [Тоня] про міську олімпіаду, на якій вона сподівалася покорити журі своєю колоратурою (Ю. Мокрієв).
Словник української мови (СУМ-20)