колючість
КОЛЮ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість за знач. колю́чий.
Була шалена клекотнява гірських річок, похмурі верхи гір, хмари вгорі, хмари внизу під ногами, колючість ялиць, загадковість широколистих папоротників (П. Загребельний);
Лице його було червоне, люте; очі стратили свою гостру колючість і якось похмуро дивились (Панас Мирний);
Це було вже не те дівча, що тільки-но так уміло та вільно поралось тут: настовбурчилось враз, де і взялася колючість, і повні ті щічки та ягодини губенят надулись (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)