компаньйон
КОМПАНЬЙО́Н, а, ч.
1. Товариш, співучасник чого-небудь.
Мій компаньйон погано знав німецьку мову і добре упрів, поки ми покінчили наші справи (М. Коцюбинський);
Кінчилося це [керування] тим, що через три роки батько збанкрутував, тоді як компаньйон та мірошник у млині тихенько розжилися (Б. Антоненко-Давидович);
Перейняв його [лоша] і натурив прямо на компаньйона, який тільки того ждав (В. Барка);
Він не був відлюдьком, ходив на танці, був веселим компаньйоном на товариських вечірках (А. Хижняк).
2. Член торговельної або промислової компанії.
Я ризикую своєю науковою репутацією. Щоб підняти її, візьміть мене в компаньйони виробки “Альбо” (М. Йогансен);
Міністр фінансів відкрив Браницькому секрети біржової гри на пониженні та підвищенні вартості акцій, .. і компаньйони за короткий час заробили по мільйону карбованців (Ф. Бурлака);
Англійські компаньйони нової промислово-фінансової групи вирішили розмістити цінні папери на фондовій біржі (із журн.).
3. заст. Той, кого найняли в багатий дім розважати панів або виконувати їх доручення.
Василя часто запрошували компаньйоном, коли збиралося багато гостей у панському маєтку, аби уміло вів бесіду (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)