комільфо
КОМІЛЬФО́, невідм., заст.
1. ч. Той, хто відповідає правилам світської пристойності.
Зачувши прізвище на зразок Пупопуза, випливала [Наталя Миколаївна] з кімнати ..: то було щось зовсім непристойне для вух світської дами, веселощі Олександра видавалися їй зовсім не гідними комільфо (О. Полторацький).
2. у знач. прикм. Те, яке відповідає правилам світської пристойності.
Та й погода ж була! В нас усі куди ходять, то позіхають, хоч воно і як не “комільфо” (Б. Лепкий).
3. у знач. присл. Як треба, як належить, пристойно.
Мітелик використав цю мить, щоби зазирнути за низький виріз Анжелиного халатика. Там усе було комільфо (В. Єшкілєв).
Словник української мови (СУМ-20)