конвалія
КОНВА́ЛІЯ, ї, ж.
Багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних, що цвіте дрібними білими квітками, схожими на дзвіночки; застосовують у медицині, парфумерії.
З Великого Лугу віяло холодком і пахло конвалією (О. Стороженко);
Скрізь росли гриби, ягоди й горіхи, скрізь цвіли фіалки й конвалії (Б. Лепкий);
Максові здається, що звідти тонко заносить запахом конвалії (В. Винниченко);
Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії (О. Копиленко);
Вони пробиваються крізь набряклі бруньки, стебельця трави, що встеляє широкі надстирські береги, крізь зарості конвалій (М. Олійник);
За спиною в Сергія сухо зашарудів шовк, ледь чутно повіяло лісовими конваліями (І. Білик);
* Образно. Війнуло смутком зранених конвалій (І. Драч).
Словник української мови (СУМ-20)