кореневище

КОРЕНЕВИ́ЩЕ, а, с.

1. Підземне стебло багаторічних трав'янистих рослин, що має рудиментарне листя у вигляді лусок буруватого кольору й забезпечує запасання поживних речовин, вегетативне поновлення та розмноження.

Очерет звичайний має надземні пагони заввишки до п'яти метрів, а кореневище – завдовжки до десяти метрів (з наук.-попул. літ.);

Сучасні хвощеподібні розмножуються за допомогою спор і кореневищ (з навч. літ.).

2. Головний корінь дерева, що є продовженням стовбура.

Дуба не повалила холодна сталь сокир, хоч .. видно було внизу, при самому кореневищі, давні сліди заліза (І. Цюпа);

Бук, хоча вже й надрізаний наполовину, міцно стояв собі на дебелому стовбурі, байдужий до того, що відбувалося біля його кореневища (В. Малик);

Ніяких видимих змін, все звичне, непорушне, – і кореневище старої верби, .. і човен, прип'ятий іржавим ланцюгом (М. Руденко);

* Образно. Українська мова була і, мабуть, ще довго залишатиметься політичною зброєю народу, кореневищем його державності (Д. Павличко).

Значення в інших словниках

1. кореневище — кореневи́ще іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кореневище — -а, с. 1》 Підземне стебло багаторічних трав'янистих рослин із недорозвиненим листям. 2》 Головний корінь дерева, що є продовженням стовбура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кореневище — КО́РІНЬ (частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами); КОРЕНЕВИ́ЩЕ (перев. корінь багаторічних трав'янистих рослин і головний корінь дерева); КОРІНЕ́ЦЬ (перев.  Словник синонімів української мови
4. кореневище — КОРЕНЕВИ́ЩЕ, а, с. 1. Підземне стебло багаторічних трав’янистих рослин із недорозвиненим листям. На ділянках, засмічених кореневищними бур’янами, використовують пружинні лапи. Ними краще витягати з грунту кореневища пирію (Хлібороб Укр.  Словник української мови в 11 томах