кореневищний

КОРЕНЕВИ́ЩНИЙ, а, е.

Який має кореневище (у 1 знач.).

Якщо поле забур'янене кореневищними чи коренепаростковими бур'янами, проводять лущення дисковими чи лемішними знаряддями (з наук.-попул. літ.);

У багатолітніх кореневищних видів цибулі слід ретельно відділити залишки кореневищ від цибулини, бо вони заважають росту експланта (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кореневищний — кореневи́щний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кореневищний — -а, -е. Який має кореневище (у 1 знач.). Кореневищний бур'ян.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кореневищний — КОРЕНЕВИ́ЩНИЙ, а, е. Який має кореневище (у 1 знач.). Характерною особливістю кореневищних злакових трав.. є наявність кореневищ з численними вузлами кущення (Колг. енц., II, 1956, 602); Кореневищний бур’ян.  Словник української мови в 11 томах