кориця
КОРИ́ЦЯ¹, і, ж.
1. Те саме, що цинамо́н 1.
На екзотичному острові Шрі-Ланка росте вічнозелений чагарник – кориця (з навч. літ.);
Корицю вирощують протягом двох років, далі зрізують під корінь (з наук.-попул. літ.);
Фіолетові ягоди кориці діаметром один сантиметр мають одну-єдину насінину (із журн.).
2. Висушена кора гілок дерев родини лаврових, що містить ефірну олію, дубильні речовини; цинамон (у 2 знач.).
– Кориці додайте у тісто, кориці, Луківно! (Яків Баш);
Ми швиденько зімпровізували глінтвейн, додавши до вина гвоздики й кориці і мандаринових шкуринок (Л. Костенко);
– Кава у Львові інакша! Не така, як усюди! – Я трохи кориці додаю .. – А цинамон додаєш? .. – Кориця – це ж і є цинамон! – задоволено виправила сестра (Г. Вдовиченко);
Кориця зменшує запальні процеси в організмі та нормалізує вміст цукру в крові (з наук.-попул. літ.).
КОРИ́ЦЯ², і, ж.
Пестл. до кора́ 1, 2.
В нашої берізки Білая кориця (П. Воронько);
Вдарила ожеледь .. В лісах стояв скляний дзвін – то на стовбурах лопалася льодяна кориця (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)