коропчук
КОРОПЧУ́К, а́, ч., розм.
Те саме, що ко́роп; коропчак.
Коропчуки були товсті, міцні, на півметра підкидалися в повітрі (І. Багмут);
Спіймався коропчук вагою приблизно в півкілограма (О. Гуреїв);
– Ого, якого коропчука вхопив [шуліка] (О. Гончар);
– Ми ж на рибалці з ним і зійшлися. Він якби вгледів оце коропчука, то сам би сюди приїхав... (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)