косичити
КОСИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що, розм.
Те саме, що закві́тчувати.
Ледве помітний в лісовім зелі, збирав [Іван] квітки і косичив ними свою кресаню (М. Коцюбинський);
Батько брав нас на прохід до лісу, збирати ягоди. Він косичив нам волосся сойчиними голубими перами (Віра Вовк);
* Образно. Вийде сонце і довше постоїть над землею .. Ліси косичить, .. хором могутнім несеться клич: – Весна! Весна! (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)