космополіт
КОСМОПОЛІ́Т, а, ч.
1. Прибічник космополітизму (у 1 знач.).
Таку стару історичну пам'ятку та дзюбаками, та ломами, та в багно? Зрадники! Нігілісти! Космополіти! (І. Франко);
Космополіти .. заперечували самобутність української мови (М. Рильський);
Позанаціональна людина – .. потенційний зрадник.., готовий до паразитування в лоні будь-якого народу. Що може створити космополіт? Якою мовою? Для кого? (О. Бердник);
– Я взагалі-то не космополіт, але я зрозумів тут таку річ: насправді простір не поділяється на свій або чужий, простір буває або вільний, або контрольований (С. Жадан).
2. біол. Рослини й тварини, поширені в усіх частинах земної кулі; протилежне ендем.
Космополіти, поширення яких зумовлене діяльністю людини, переживають несприятливі умови довкілля в спеціальних господарських будівлях (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)