крамольник

КРАМО́ЛЬНИК, а, ч., заст.

Бунтівник, бунтар, заколотник.

У старовину грішників або крамольників .. палили при повному зборі найвищого духовенства, адміністрації й війська (В. Самійленко);

Голуб'ятников добре зважив, де він зможе, нарешті, позбутися крамольників, що розкладають армію (Гео Шкурупій);

А воєвода вже кричить: – Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта);

Доки тиран і крамольник смертні, життя існує (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. крамольник — крамо́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. крамольник — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. крамольник — -а, ч., заст. Бунтівник, бунтар, заколотник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. крамольник — БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю зазіхатимуть, власними руками душитиму (А.  Словник синонімів української мови
5. крамольник — КРАМО́ЛЬНИК, а, ч., заст. Бунтівник, бунтар, заколотник. У старовину грішників або крамольників.. палили при повному зборі найвищого духовенства, адміністрації й війська (Сам., II, 1958, 298).  Словник української мови в 11 томах