креси
КРЕ́СИ, ів, мн.,
1. Найвіддаленіші від центру частини якої-небудь місцевості; околиця (див. око́лиця¹ 1, 3).
– То дуже мудро, що ви .. козацтво ширите не лиш на східні, а на західні креси країни (Г. Тарасюк);
Звідкіль мене в цей простір занесло, на креси божевільної Європи (О. Забужко);
Пасіонарний вибух .. спричинив .. виникнення нового Райху на північних кресах цього згаданого геополітичного масиву (В. Кожелянко).
2. Окраїни Речі Посполитої (звичайно про українські та білоруські землі).
Король пообіцяв козакам вчасно виплачувати утримання за службу на кресах (З. Тулуб);
Шляхта подуріла від сваволі, живучи на кресах між козацтвом (Іван Ле);
А самі українські землі інакше не називалися як кресами Речі Посполитої (І. Цюпа);
– А повернувшись в ойчизну [вітчизну] свою Польську, підбурю хлопство проти вельможного панства та й буду гуляти по кресах (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)