кресиво

КРЕСИ́ВО, а, с., діал.

Кресало.

– Десять днів степом їхав та хіба сирою рибою живився, бо й кресива в мене нема, щоб вогонь розвести (А. Чайковський);

* У порівн. Вітрець повіне [повіє], то колоски так і крешуть, як у кресиво (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. кресиво — креси́во іменник середнього роду кресало діал.  Орфографічний словник української мови
2. кресиво — -а, с., зах. Кресало.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кресиво — КРЕСА́ЛО (залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю), КРИ́ЦЯ розм., КРЕСИ́ВО діал., ОГНИ́ВО заст. Добре, якщо в дворі є дід чи батько, який уміє з кременю викрешувати кресалом іскри: там і без сірників можна обійтися (О.  Словник синонімів української мови
4. кресиво — КРЕСИ́ВО, а, діал. Кресало. Вітрець повіне, то колоски так і крешуть, як у кресиво (Барв., Опов.., 1902, 147).  Словник української мови в 11 томах
5. кресиво — Креси́во, -ва с. = кресало. Шух. І. 129.  Словник української мови Грінченка