кривуляти

КРИВУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм.

1. Іти, їхати і т. ін., раз у раз відхиляючись від прямого шляху.

Летить [голуб] просто, не кривуляє (В. Винниченко);

Здалеку п'яний ледар кривуляє по степу (П. Тичина);

За вибалком машина почала кривуляти, як п'яна, – ми думаємо, що куля вдарила в механізм (Ю. Яновський);

Рішідева насилу зрушив тачку з місця, вона колихалася на дошці, кривуляла (О. Бердник);

Он бiжить дiвчинка, смiшно кривуляє нiжками за мамою... (Ю. Мушкетик).

2. Пролягати кривою, зиґзаґоподібною лінією (про шлях, річку і т. ін.); звиватися (у 3 знач.).

Дорога кривуляла в густому сосновому лісі (О. Копиленко);

Широка, втоптана стежка кривуляла, кидалася то ліворуч, то праворуч, вигиналася дугою до лісу (Ю. Мушкетик);

Стежка спускалася вниз і вниз, кривуляючи між кущів і старих берестів (І. Білик).

3. Те саме, що кульга́ти 1; шкутильгати.

Безногий ішов, кривуляв (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. кривуляти — кривуля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кривуляти — Рухатися зигзагами; (- шлях) ЗВИВАТИСЯ; (ногою) КУЛЬГАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. кривуляти — див. іти; хитатися; ходити  Словник синонімів Вусика
4. кривуляти — -яю, -яєш, недок., розм. 1》 Іти, їхати і т. ін., раз у раз відхиляючись від прямого шляху. 2》 Пролягати кривою, зигзагоподібною лінією (про шлях, річку тощо); звиватися. 3》 рідко. Те саме, що кульгати 1); шкутильгати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кривуляти — ПЕТЛЯ́ТИ розм. (рухаючись, робити петлі; утворювати петлі), ПЕТЛЮВА́ТИ діал.; КРИВУЛЯ́ТИ розм. (раз у раз відхилятися від прямого шляху). Пригинаючись і петляючи між дерев, я повільно наближався до ворога (Ю.  Словник синонімів української мови
6. кривуляти — КРИВУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. Іти, їхати і т. ін., раз у раз відхиляючись від прямого шляху. Здалеку пяний ледар кривуляє по степу (Тич., І, 1957, 172); За вибалком машина почала кривуляти, як п’яна,— ми думаємо, що куля вдарила в механізм (Ю.  Словник української мови в 11 томах
7. кривуляти — Кривуля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Искривлять, дѣлать кривыя, ломанныя линіи. Желех. 2) Хромать, ковылять. Безногий шов, кривуляв, на підсінню простий став. Чуб. V. 65.  Словник української мови Грінченка