кривуляти

ПЕТЛЯ́ТИ розм. (рухаючись, робити петлі; утворювати петлі), ПЕТЛЮВА́ТИ діал.; КРИВУЛЯ́ТИ розм. (раз у раз відхилятися від прямого шляху). Пригинаючись і петляючи між дерев, я повільно наближався до ворога (Ю. Збанацький); Окантовуючи узлісся, із сходу на захід петлював вузенький струмок (В. Козаченко); Мабуть, з добру верству кривуляли чорноморці звивистим річищем (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. кривуляти — кривуля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кривуляти — Рухатися зигзагами; (- шлях) ЗВИВАТИСЯ; (ногою) КУЛЬГАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. кривуляти — див. іти; хитатися; ходити  Словник синонімів Вусика
4. кривуляти — -яю, -яєш, недок., розм. 1》 Іти, їхати і т. ін., раз у раз відхиляючись від прямого шляху. 2》 Пролягати кривою, зигзагоподібною лінією (про шлях, річку тощо); звиватися. 3》 рідко. Те саме, що кульгати 1); шкутильгати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кривуляти — КРИВУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. Іти, їхати і т. ін., раз у раз відхиляючись від прямого шляху. Летить [голуб] просто, не кривуляє (В. Винниченко); Здалеку п'яний ледар кривуляє по степу (П.  Словник української мови у 20 томах
6. кривуляти — КРИВУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. Іти, їхати і т. ін., раз у раз відхиляючись від прямого шляху. Здалеку пяний ледар кривуляє по степу (Тич., І, 1957, 172); За вибалком машина почала кривуляти, як п’яна,— ми думаємо, що куля вдарила в механізм (Ю.  Словник української мови в 11 томах
7. кривуляти — Кривуля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Искривлять, дѣлать кривыя, ломанныя линіи. Желех. 2) Хромать, ковылять. Безногий шов, кривуляв, на підсінню простий став. Чуб. V. 65.  Словник української мови Грінченка