критицизм
КРИТИЦИ́ЗМ, у, ч.
1. книжн. Критичне ставлення до чогось.
Він виробив собі певний критицизм (І. Франко);
Захвачені [захоплені] легким критицизмом, почали [співрозмовники] стрибати з теми на тему (Дніпрова Чайка);
Тоді, втомлений і роздратований, він впадав у недозволений критицизм (Н. Королева);
Десь в глибині, невідомо ким посіяні, зерна критицизму .. помалу проростали (П. Колесник);
Та знов Лукасів критицизм щодо містера Ора розвіявся майже безслідно після того, як вони блискавично пройшли паспортний і митний контроль в аеропорту (П. Загребельний).
2. філос. Назва, що її німецький філософ І. Кант дав своїй ідеалістичній філософії, головну мету якої він вбачав у критиці пізнавальної здатності людини.
Кантівський критицизм стримував філософів від вибору шляху метафізики (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)