крутуватий
КРУТУВА́ТИЙ, а, е.
Досить крутий (у 1–9 знач.).
Спереду в нього море, ззаду в нього невеличкі гори, колишній крутуватий берег моря Суражського (Остап Вишня);
Кілька будиночків, таких, як у Криворівні чи Жаб'єму, – необмазаних, складених у зруб, – розбрелися крутуватим підгір'ям (М. Олійник);
Крутуваті .. були ці дядьки-капітани (О. Гончар);
Якщо тісто рідкувате, то при черговому вимішуванні слід додати борошна, якщо крутувате – склянку теплої води (з наук.-попул. літ.);
Оця життєрадісність.., оцей дошкульний, часом крутуватий гумор скрашували важку, .. жахливу дійсність (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)