кудись

КУДИ́СЬ, присл.

1. У невизначеному напрямку; невідомо куди.

А дні тим часом йшли кудись, І круг тебе давно не стало Багато з того, що колись Жило, росло і розцвітало... (Я. Щоголів);

Життя кудись іде, хвилюється, як море (М. Рильський);

Дівчина зажуреними очима задумано дивилася кудись (А. Головко);

Він [вітер] розвіяв мені волосся, і воно тепер стирчало кудись убік, від чого тінь моєї голови скидалася на буряк з гичкою (Ю. Винничук);

// Байдуже куди, куди завгодно.

Приємно було .. підставляти лице під сонце і вітер і йти кудись без цілі (М. Коцюбинський);

І пішла [Гоца] кудись у порожнє місто (Любко Дереш).

2. У певне місце (не важливо в яке).

І запалить – не запалила [Синиця моря], А тільки слави наробила Та з сорому й сховалася кудись (Л. Глібов);

[Олекса:] А де ж се мати? [Мар'яна:] Вони незабаром вернуться – на часиночку пішли кудись (С. Васильченко);

Ти, я знаю, думаєш, що я говорю це для того, щоб тебе кудись тим перетягнути (В. Винниченко);

Вiн хотiв уже кудись бiгти, але задерчав телефон (Б. Антоненко-Давидович);

– Не женіть мене звідси в санвзвод .. Тут усі наші... А там вилікують і потім зашлють кудись... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. кудись — (невідомо куди) куди-небудь, хтозна-куди.  Словник синонімів Полюги
2. кудись — куди́сь прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. кудись — Не знати <�невідомо> куди, хтозна-куди; десь, не знати де, хтозна-де.  Словник синонімів Караванського
4. кудись — присл. 1》 У невизначеному напрямі; невідомо куди. || Байдуже куди. 2》 У певне (невідоме для мовця) місце. Кудись-інде — у яке-небудь інше місце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кудись — КУДИ́-НЕ́БУДЬ (у якесь невизначене або байдуже яке місце), КУДИ́СЬ, ДЕ-НЕ́БУДЬ, ДЕ розм.; КУДИ́-І́НДЕ розм., ДЕІ́НДЕ розм., І́НДЕ розм. (в інше місце). — Ти йди куди-небудь подалі від наших місць, де тебе не знають (Григорій Тютюнник); Приємно було..  Словник синонімів української мови
6. кудись — Куди́сь, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кудись — КУДИ́СЬ, присл. 1. У невизначеному напрямі; невідомо куди. А дні тим часом йшли кудись, І круг тебе давно не стало Багато з того, що колись Жило, росло і розцвітало… (Щог.  Словник української мови в 11 томах
8. кудись — Кудись нар. 1) Куда-то. Заносило його і туди кудись, де і літом, і в жнива — усе зіма. Стор. МПр. 168. 2) Куда-нибудь. Куди ж ми підемо? Та кудись, — аби дома не сидіти.  Словник української мови Грінченка